Категории раздела
Главная » 2017 » Август » 1 » Інформаційна підтримка першого уроку 17/18
08:42
Інформаційна підтримка першого уроку 17/18

Європейський Союз (ЄС) – European Union (EU) – це об’єднання країн Європи, які через створення спільного ринку, економічного та валютного союзу, а також шляхом реалізації спільної політики й діяльності мають на меті забезпечити безперервне економічне зростання, соціальний розвиток і згуртованість держав-членів. Держави ЄС  створили спільні інституції, яким делегували частину своїх національних повноважень для того, щоб рішення в певних сферах загальних інтересів могли схвалюватись демократичним шляхом на загальноєвропейському рівні. ЄС не бере за основу жодну з моделей національної держави: не є ані федерацією, ані конфедерацією. Це винятковий зразок об’єднання, у якому держави-члени виступають як незалежні та суверенні суб’єкти, які об’єднують свої можливості у багатьох сферах, де мають спільні інтереси. Поняття «Європейський Союз» запроваджено із дня вступу в дію Маастрихтського договору про Європейський Союз (01.11.1993 р.) як поєднання наднаціональної (Європейська Спільнота) і міжурядових складових. Європейський Союз, на відміну від Європейських Спільнот, не є юридичною особою [3].

Отже, Європейський  Союз треба сприймати як єдиний організм у поєднанні всіх  його  інтеграційних  складових  – економічних, соціальних, політичних, правових. Національні держави, що входять до його складу, водночас залишаються незалежними та суверенними.

Об’єднання  суверенності  держав-членів  означає,  що  вони  делегують частку власних повноважень у прийнятті рішень європейським інституціям, які створені для того, щоб рішення з конкретних питань, котрі мають спільний інтерес, затверджувались демократичним шляхом на європейському рівні.

Ці завдання вирішує політична (інституційна) система ЄС, яка демонструє високий ефект функціонування. Вона містить у собі основні політичні інституції, які мають досить складний характер і унікальну специфіку, а саме: сполучення наднаціональних, національних і субнаціональних інституцій і організацій. Основними інституціями серед них є: Європейська Рада, Європейський Парламент, Рада Європейського Союзу, Європейська Комісія.

Європейський Союз є політичним, економічним і культурним об’єднанням з ознаками конфедерації [1], до якого входять 28 європейських держав з населенням понад 507 млн. людей.

Країни-члени  Європейського Союзу  –  держави,  які  приєднались  до Європейської економічної спільноти, починаючи з 1958 року. Спершу Європейський Союз був заснований  шістьма країнами (Франція, Італія, Німеччина, Бельгія, Нідерланди, Люксембург), але після цього відбулось сім етапів послідовного розширення ЄС, що наразі нараховує 28 членів.

Хронологія вступу країн до ЄС

1957 рік: Бельгія, Німеччина, Італія, Люксембург, Нідерланди, Франція;
1973 рік: Великобританія, Данія, Ірландія;
1981 рік: Греція;
1986 рік: Португалія, Іспанія;
1995 рік: Австрія, Фінляндія, Швеція;
2004 рік: Латвія, Литва, Естонія, Мальта, Польща, Словаччина, Словенія,
Чехія, Угорщина, Кіпр;
2007 рік: Болгарія, Румунія;
2013 рік: Хорватія.
   
Кандідати Боснія і Герцеговина, Туреччина, Чорногорія, Сербія, Албанія, Македонія
  Косово також входить в цю програму, але Європейська комісія не відносить його до незалежним державам, так як незалежність країни від Сербії визнана не всіма членами союзу
2017 Великобританія - почала процедуру виходу з ЄС

Представництво Європейської Комісії в Україні було відкрито в центрі Києва у вересні 1993 року. З 1 грудня 2009 року  (після набуття чинності Лісабонського договору) Представництво Європейської Комісії перетворилося на Представництво Європейського Союзу в Україні.

У результаті політики розширення ЄС отримав спільні кордони з Україною 1 травня 2004 року, коли до союзу приєдналися десять країн, у тому числі Польща, Угорщина, Словаччина. Наразі спільна протяжність кордонів України та ЄС становить 1390,742 км.
Протягом багатьох років  прав ов ою  ос н ов ою  в ідн ос ин  мі ж  У країною та  ЄС є Угода про партнерство та співробітництво від  14  червня 1994 року (набула чинності 1 березня 1998 р.). Ця угода започаткувала співробітництво з широкого кола політичних, торговельно-економічних та гуманітарних питань. Крім того, укладено низку галузевих угод і документів міжнародно-правового характеру, згідно з якими здійснюється співробітництво між Україною та ЄС. Україна співпрацює з ЄС у рамках проекту «Східне партнерство», одним із завдань котрого є підготовка до вступу України до Європейського Союзу.

Також напрямок до членства у Євросоюзі занотований у Законі України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики», стаття 11 якого зазначає, що «забезпечення інтеграції України в європейський політичний, економічний, правовий простір з метою набуття членства в Європейському Союзі».

У листопаді 2013 року на саміті у Вільнюсі очікувалось підписання угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Однак, 9 листопада в Росії відбулася таємна зустріч президентів В. Януковича і В. Путіна, зміст якої залишається невідомим. Після цього українська влада різко змінила риторику і 21 листопада 2013 року Кабінет Міністрів України вирішив призупинити процес підготовки до підписання угоди з Євросоюзом. Унаслідок цього по всій Україні розпочались масові акції протесту.
21 березня 2014 року була підписана політична частина угоди асоціації з Європейським Союзом. Економічну частину угоди «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики» було підписано 27 червня 2014 року.


Процес  взаємовідносин  України  з  ЄС  є  тривалим,  про  що  свідчить хроніка відносин з ЄС:

1991 – Декларація ЄС щодо України.
1992 – перша зустріч Україна-ЄС на найвищому рівні.
1993 – підписана угода між Європейськими  співтовариствами та Україною про торгівлю текстильними виробами, відкриття представництва Комісії Європейських Співтовариств в Україні.
1994 – Верховна Рада України ратифікувала Угоду про  партнерство і
співробітництво між Україною та ЄС.
1995 – перше засідання Спільного комітету Україна-ЄС, створення представництва України при Європейських Співтовариствах.
1996 –    Європейський    Союз    визнав    за    Україною    статус    країни    з перехідною економікою. Рада Міністрів ЄС прийняла план дій щодо України.
1997 –   Перший   Саміт   Україна-ЄС   (Київ),   підписано    угоду між Європейським Співтовариством та урядом України про торгівлю сталеливарними виробами.
1998 – набуття чинності угоди про партнерство і  співробітництво між Україною  та  ЄС,  Україна  офіційно  заявила  про  прагнення  набути  статусу асоційованого членства в ЄС, прийнято постанову Кабінету Міністрів України № 852 про запровадження механізму адаптації законодавства України до ЄС. Другий саміт Україна-ЄС (Відень).
1999 – Третій саміт Україна-ЄС (Київ), ЄС підтвердив намір сприяти вступу  України  до СОТ,  початок  роботи  щодо запровадження  зони  вільної торгівлі між Україною та ЄС.
2001 – Четвертий саміт Україна-ЄС (Ялта).
2002 – П'ятий саміт Україна-ЄС (Копенгаген).
У квітні 2004-го року на саміті Україна-ЄС євро-очікування  України були підірвані у зв’язку з неотриманням статусу країни з ринковою економікою від Ради Міністрів ЄС. Однак це сталося до  Помаранчевої революції.
2005 – Рада Європейського  Союзу надала Україні статус  країни  із ринковою економікою, черговий саміт.
2006 – саміт ЄС-Україна, Хельсінкі.
2007 – саміт ЄС-Україна, Київ.
5 березня 2007 – розпочато переговори про укладення нової посиленої угоди на заміну Угоди про партнерство та співробітництво.
2008 –  набуття  чинності  угоди  про  спрощення  візового  режиму  та реадмісію між Україною та ЄС, саміт ЄС-Україна (Евіан).
Вересень  2008 –  під  час  паризького  Саміту  Україна-ЄС   досягнуто компромісне    рішення    щодо    назви    нової    посиленої угоди як Угоди про асоціацію.
7  травня  2009 –  Україна  стала  учасницею  ініціативи  ЄС   «Східне партнерство».
16  червня  2009 –  під  час  засідання  Ради  з  питань  співробітництва Україна – ЄС політично схвалено «Порядок денний асоціації Україна – ЄС».
25 лютого 2010  – Європарламент схвалив резолюцію про  ситуацію в Україні в якій, зокрема, визнається право України на приєднання до ЄС. Також Єврокомісії надається мандат задля роботи над «дорожньою картою» безвізових подорожей між Україною та країнами ЄС.
2011 – саміт ЄС-Україна, Київ.
2013 – саміт ЄС-Україна, Брюссель. На саміті було ухвалено спільну заяву, в якій зазначено, що Україна «рішуче налаштована виконувати» передумови ЄС для того, щоб сторони змогли підписати Угоду про асоціацію та зону вільної торгівлі.
21 листопада 2013  року Кабінет Міністрів України вирішив призупинити процес підготовки до підписання УА з Євросоюзом, унаслідок цього по всій території країні виникли масові демонстрації проти призупинення процесу євроінтеграції. 24 листопада у Києві відбулась масова акція протесту, в якій взяли участь понад мільйон людей.
21 березня 2014 року в Брюсселі було підписано політичну частину Угоди про асоціацію з ЄС за участі українського прем'єр-міністра Арсенія Яценюка.
27 червня 2014 року – Президент України Петро Порошенко підписав другу (економічну) частину Угоди про асоціацію з ЄС.
16 вересня 2014 року Європейський парламент ратифікував Угоду про асоціацію  між  Україною  і  Європейським  Союзом  синхронно  з  Верховною Радою України (у вигляді телемосту технологією Skype).
З 1 листопада 2014 року вступило в силу тимчасове застосування Угоди про Асоціацію.
27 червня 2014 року Президент Єврокомісії Жозе Мануель Баррозу заявив, що Угода про асоціацію є початком вступу України в ЄС. Того ж дня Комісар ЄС з питань розширення Штефан Фюле заявив, що він вірить у майбутнє членство України в ЄС.
23 лютого 2017 року Верховна Рада ратифікувала Угоду між  Урядом України і ЄС про участь України у програмі COSME.
11 червня 2017 року - безвізовий режим України з Євросоюзом набула чинності.

Щоб приєднатися до Євросоюзу, держава-заявник має задовольняти політичні та економічні умови, загальновідомі як Копенгагенські критерії (в честь минулого в Копенгагені саміту 1993 року): демократичний уряд, що визнає верховенство закону і відповідних свобод та інститутів. Відповідно до Маастрихтського договору кожна поточна держава-член, а також Європарламент повинні прийти до згоди з приводу будь-якого розширення.
Вступ до ЄС відбувається в кілька етапів:

  1. Підписання Угоди про асоціацію.
  2. Включення в офіційну програму розширення ЄС.
  3. Подача заявки на вступ.
  4. Отримання статусу кандидата в члени ЄС.
  5. Вступ до ЄС.

Україна знаходиться на першому з цих етапів.

Список використаних джерел
     1. Україна і Європейський Союз [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
https://uk.wikipedia.org/wiki/Україна_і_Європейський_Союз.
     2. Безвізовий режим: як це працюватиме [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://glavcom.ua/publications/bezvizoviy-rezhim-rano-raditi-koli-chekati-
ta-yak-bude-pracyuvati-374775.html.
     3. Мудрий Я.М. Словник-довідник термінів з Європейської інтеграції / за загальною  ред.  М.Н. Бойцуна,  Я.М. Мудрого,  О.М. Рудіка.  –  К:  Мілленіум,
2009. – 588 с.
     4. Дайнен Д. Дедалі міцніший союз. Курс європейської інтеграції / пер. з англ. – К.: «К.І.С.», 2006. – 696 с. [С. 123-124].

Категория: Бібліотека | Просмотров: 302 | Добавил: Вио | Рейтинг: 0.0/0
Поиск по сайту
Календарь
«  Август 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбВс
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031
Архив новостей

Copyright СШ72 Запорожье ©2014 - 2019
Бесплатный хостинг uCoz